Іван Драбчук – співець Духової Криниці

Місцевість біля Духової Криниці з кожним роком стає усе кращою і
привабливішою. Звичайно, у цьому велика заслуга тих людей, які трудяться для прослави Божого місця. Вони докладають зусиль фізичних: місять бетони, лупають каміння, викладають плитку, рівняють глину, садять дерева і доглядають квітники. Їх працю видно, як кажуть, неозброєним оком і за це їм велика шана і дяка.
Але є на полі праці цього святого місця ще один трудівник, який не
працює фізично, а тому його праця на перший погляд непомітна. Але вона так само приносить свої духовні плоди.

Це поет, історик – краєзнавець, вчитель Іван Драбчук. Це людина, яка усією своєю душею закохана у це святе місце, що знаходиться недалеко його рідного села Сілець, що у Тисменицькому районі на
Івано-Франківщині. В одній із статей про автора редактор тисменицької районної газети Володимир Заник писав, що Духова Криниця – «місце, де одного разу на світанку, ще безвусим юнаком, збагнув Іван своє покликання». А його покликання – писати і пропагувати історію і сьогодення Духової Криниці, щоб про неї знали далеко за межами області і Галичини.
Біобібліографічний покажчик , який був підготовлений працівниками
краєзнавчого відділу Івано-Франківської універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка до 50-десятиріччя автора, налічує 53 позиції про Духову Криницю. Більше про неї не написав ніхто. А це історичні дослідження, пошукові розвідки публіцистичного характеру, які висвітлюють різні аспекти минулого святині, а також інформаційні повідомлення про події новітніх часів, що відбуваються біля
святого джерела. Від першої своєї публікації у газеті «Галичина» у 1995 році і дотепер він тримає на пульсі часу все, що відбувається біля Духової Криниці. Завдяки йому Духова Криниця отримала чудовий образ намальований іконописцем Василем Стефураком. Також він автор ідеї встановлення на фасаді церковці Івана Хрестителя пам’ятної дошки Памвові Беринді, яку виконав скульптор Володимир Довбенюк на кошти єзупільського мецената Володимира Войцюка.
Він мріє, що колись біля криниці постане Іванівський монастир.
Про Духову Криницю Іван Драбчук написав уже три книги. Всі вони мають певну послідовність, враховують ті зміни, які відбуваються у цьому місці. Він також підготував і самотужки зробив кілька буклетів, уклав кілька молитов для цього місця та Вервицю до Матері Божої Духової Криниці. Його перу належить також цикл поетичних творів, написаних під впливом відвідин святині. Тут він буває доволі часто і це місце постійно надихає його на створення нових ідей. Він автор музики і слів чудової пісні «Духа Криниця», яка по суті є гімном цього місця. Як він сам зізнається «без Духової Криниці, він не був би тим, ким є зараз». Історик Ігор Коваль писав: «Якщо би І. Драбчук не зробив би більше нічого, а тільки повернув із забуття пам’ять про Духову Криницю як символ нашої національної віри та незнищенної християнської традиції, то його ім’я уже було б золотими літерами записано в аннали українського краєзнавства».
З написаного вище можна зробити висновок, що Іван Драбчук є не тільки літописцем, але й справжнім співцем Духової Криниці. Без його публікацій та досліджень це місце не було б таким популярним у наших краян та відомим далеко за межами області. За його жертовну працю хочеться сказати йому велике «Спасибі». Нехай береже його Господь, а святе місце Духової Криниці і надалі постійно надихає на творчість, яка принесе нові плоди.
Тамара ТОДОРКО, 27 липня, газета “Нова Зоря”

10 bk_c d_krunucja_cur

Leave a comment