Зимові пейзажі Духової Криниці

Духова Криниця знаходиться не близько до населених пунктів. Від с.Сільця до цього святого місця понад кілометр, а від смт Єзуполя – більше трьох. Звісно узимку, коли хуртовини замітають дороги, добратися до неї нелегко. Але власними силами люди, які опікуються Духовою Криницею дбають про те, щоб прочани могли дістатися до неї і не тільки з названих вище населених пунктів, але й з галицького гостинця. Адже і звідти щодня тягнеться верениця
автомобілів.
Минулої неділі, після тривалої перерви, випало побувати в урочищі Вишновець і нам. Дорога була важкою, видно, що прогортали її не дуже потужним трактором. Але доїхали з села досить скоро. Найперше, що кинулося в очі – невимовна краса навколишньої природи. Колись гадалося, що це місце є привабливим у теплі пори року. Однак і зима не поступається їм у красі. Біле засніжене поле і темний ліс ніби творять чорно-білій світлину. Це доки сягає око. А біля каплиці притиснуті намерзлим мокрим снігом, немов накидками, стоять кедри і ялини. Тут уже переважає зелено-біла гама. Єдине, чого бракувало того похмурого дня – сонця. Якби його промені вигравали на снігу, видовище було б більш вражаючим. Але і без сонця тут було гарно і затишно. Доріжки почищені, під’їзди також. Значить потік людей до Духової Криниці не зменшується навіть зимою. Це не може не тішити, бо ще якихось більше десяти років назад узимку до джерела було годі добратися. Тоді у пригоді ставали лижі. Але часи змінюються. Звісно, найоптимальніший варіант
– відродити біли Духової Криниці давній Іванівський монастир. У такому разі ця святиня направду перетворилася б на духовно-паломницький центр, якою її хочуть бачити усі. Ми впевнені, що за монастирським комплексом майбутнє
цього місця. Але, на жаль, скільки часу ця ідея витає у повітрі, до її реалізації час не дійшов.
За останні роки Духову Криницю відвідали Архієпископ Івано-Франківської Митрополії УГКЦ Володимир Війтишин та Єпископ Коломийсько-Чернівецьки Василь Іванюк. Свого часу кілька разів святиню відвідував Єпископ Софрон Мудрий, а тепер частим гостем є митрофорний протоієрей Олег Каськів. Тай сама ідея розбудови цієї галицької святині іде по висхідній: уже закінчена хресна дорога, у планах спорудження єрусалимської купальні тощо. Зимові пейзажі біля Духової Криниці чарують своєю неповторністю. Коли відчуєте холод, можна зігрітися у місцевій церковці. Але тут, у цьому місці, тепло на душі. Спілкування із Всевишнім у Вишнівці (назва урочища. – І.Г.) тут на порядок вище аніж у якомусь іншому місці, адже Духова Криниця, як писав колись хтось із прочан, – місце ближче до Бога.
Іван ГОРОЩУК