Старовинне розп’яття повернулося на Духову Криницю

Це істо­ричне творіння руки невідомого автора має цікаву історію. Колись воно знаходилося на хресті, який стояв біля Духової Криниці. Старожили розповіда­ли, що хрест стояв у Вишнівці (назва урочища) з давніх часів. На ньому було дуже старовинне розп’яття Ісуса Христа. Куди воно поділося, достеменно не знав ніхто. Спочатку вважалося, що воно було знищено у часи розгулу атеїзму у 60-х роках XX століття. Од­нак перевірити цю інформацію мені тривалий час не вдавалося.

Працюючи у Івано-Франківській обласній бібліотеці ім. І.Франка, я випадково натрапив на книгу Миколи Моздира «Українська народна меморіальна пластика» (Львів. 2009 р.). У ній була інформація наступного змісту: «Фігуру», яка стояла біля так званої «Духової криниці» під лісом, на по­чатку 1960-их років перенесли під дзвіницю церковну в с. Сілець Тисменицького району Івано-Франків­ської області (Джерело: Архів ІН НАН України. Ф2.0П.2 Од.36.351 с. 21-24). Очевидно, що на цій «фігурі» і знаходилося саме це давнє розп’яття.

У радянські часи, коли атеїсти плюндрували усі святині, хтось із людей забрав хреста із розп’ят­тям до місцевої церкви і він стояв біля сільської дзвіниці. Його, як цінну історичну реліквію, було взя­то на облік. З часом хрест підогнив і згодом його де­монтували, а розп’яття, подальше від зловісних очей хрестовідступників, заховав місцевий паламар Дмитро Олійник.

Через деякий час саме сільський паламар звернувся до мене і сказав, що у сіль­ській дзвіниці зберігається те розп’яття, яке колись стояло на хресті біля Духової Криниці. Я вирішив забрати розп’яття у сільський музей.

Пізніше дерев’яне зображення Ісуса Христа з ініціати­ви автора цих рядків та місцевого пароха о. Василя Смицнюка було передане на зберігання до школи. При допо­мозі місцевого мецената і ревного християнина Михайла Ковальчука було зроблено для цього нього новий хрест. Деякий час він зберігався у залі духовності місцевого музею, де до нього молилися учні та вчителі.

Однак минулого року у зв’язку із реконструкцією у школі (тепер уже Сілецькій гімназії) та розширенням вчительської кімнати, зал духовності фактично перестав існувати. Тоді й прийшлося давні реліквії знову повернути до церкви. Проте розставатися із цим хрестом було дуже важко. Я розумів у старенькій церкві він знову «переживатиме» фазу забуття. Тому було прийнято рішення повернути його на Духову Криницю, щоб до нього там постійно молилися люди, що і було зроблено.

А нещодавно до мене подзвонив голова церковного комітету Духової Криниці п. Михайло Кудла і сказав, що це давнє роз’яття Ісуса Христа із ангелами вони встановили біля тетраподу і тепер на великий піст прочини, що приїжджають до криниці зможуть молитися перед ним, як і молилися багато років назад. Сподіваємося, що й після Великодня розп’яття Ісуса Христа знайде своє належне місце у маленькій церковці. Адже воно є намоленим і, як на мене, наділене великою чудотворною силою. Відтепер кожен, хто побуває у місцевій капличці, зможе помолити­ся перед цим старовинним розп’ят­тям. Тож нехай усі молитви будуть вислухані Богом і, в першу чергу, аби Господь допоміг нам вистояти проти коронавірусу, який зараз заполонив планету.

Іван ДРАБЧУК