Іванівська проща до святого джерела

Цьогорічна проща до Духової Криниці пройшла духовно і піднесено. У ніч з шостого на сьоме липня біля чудотворного джерела відбулися нічні чування. Багато прочан, які прибули з різних куточків краю молилися на всенічній службі, вервиці та при свічках пройшлися хресною дорогою. Зранку, як завжди у цю літню пору, дивовижно зійшло сонце, ніби переливаючись на небі. Але теплій та світлій погоді тішитися прийшлося недовго. Коли розпочалася Свята Літургія, почав накрапати дощ, який щоразу посилювався. Та через деякий час і негода відступила. Перед тим, як мали мовити Отченаш, дощ падати перестав. Ми так думаємо, що цей дощ був Божим знаком, що у цьому відпустовому місці потрібно будувати великий храм, щоб на такий випадок люди мали де заховатися.

Святу Літургію на Духовій Криниці очолив митрофорний протоієрей Олег Каськів, синкел у справах духовенства та священичих родин Івано-Франківської митрополії УГКЦ у супроводі отця-мітрата Богдана Куриліва та священиків із Єзуполя – оо. Володимира Кадлуба та Миколи Кудловського. Інші отці деканату, котрі служили уночі роз’їхались перед ранком відправляти на парафіях Служби Божі. Співав на Святій Літургії єзупільський церковний хор, регентом якого є Наталія Вовчук.

Олег Каськів, який досить часто відвідує Духову Криницю, дуже гарно сказав про цю святиню, що «вона приваблює своєю неповторністю, до якої також доклали немало зусиль люди, які опікуються цим святим місцем. Тут усе робиться з любов’ю, великою любов’ю до Бога»,- наголосив церковний достойник. Він пророкує Духовій Криниці велике майбутнє потужного відпустового центру. І такою ця місцина стає з року в рік. Це усе завдяки тисячам прочанам, котрі кожного дня уже три десятиліття прибувають до святині, залишаючи тут свої пожертви, а також при підтримці місцевої та районної влади.

Після освячення води біля Духової Криниці традиційно мало відбутися Свято духовної пісні. Однак мала місце ще одна оказія – не стало світла. Деякі колективи співали без мікрофонів і треба сказати досить непогано. На жаль, прочани так само почали роз’їжджатися, хоча на той час сонце, подолавши шаруваті хмари, випливло у вишину неба. А це була тільки десята година ранку. Тому, ми переконані, що програму святкувань біля Духової Криниці потрібно кардинально міняти, а точніше доповнювати. Адже на Івана тут відправи мають тривати і сьомого липня, принаймні, до обіду, оскільки люди сюди приїжджають протягом дня і то не з близька. А найкращий вихід з такої ситуації – у давній ідеї спорудження у цьому Божому місці монастиря. У такому разі порушена нами проблема не стояла б, бо монахи мали б свій розклад богослужінь. Можемо тільки констатувати, що монахів для майбутнього монастиря біля Духової Криниці вже шукають. Хоча, зрозуміло, це не людська справа, адже їх має покликати сюди Господь.

Іван ДРАБЧУК