Де сонце на Івана купається

Кожного року сьомого липня вдосвіта в урочищі Духова криниця, між селами Сілець та Єзупіль Тисменицького району збираються сотні людей, аби побачити дивне природне явище, коли сонце торкається променями невеличкої кринички і, здається, “купається” у ній. Така дивовижа на свято Івана Хрестителя, коли всі обрядодійства пов’язані з водою, не залишається сотнями років не поміченою.
“Історія нашої кринички давня, — розповідає голова Єзупільсьької селищної ради Ганна Кушнір. — Кажуть, ще за давньоруських часів воїни князів Данила Галицького, Ярослава Осмомисла, а згодом повстанці полковника Семена Височана молилися  тут перед походами. Пили воду з святого джерела і невразливими ставали в бою. Після перемог над ворогами-зайдами возносили подячні молитви до Бога та ще більше вірили в цілющу сили води з Духової Крниці”.

Люди, що зібралися сьогодні біля криниці знають багато легенд та переказів про цілющу силу води. Кажуть, що сотні років тому жила неподалік молода вдова зі сліпим сином. Щодня нещасна жінка молилася до Бога та просила оздоровити її крихітку. І ось одного разу вона почула голос: “Піди до джерела та промий дитині очі”. Та послухалася — і син прозрів.

В іншій легенді розповідається про дивовижне зцілення дружинника Данила Галицького. Воїна тяжко поранили в бою. Але він поспішав до своїх аби попередити, що незабаром на місто нападуть татари. По дорозі сміливець втратив чимало крові і не міг вже триматися в сідлі. Він утратив свідомість. І ось у такому стані перед його зболеними очами постала Богородиця, Яка підійшла до джерела, зачерпнула води та скропила рану.

Через деякий час ченці з Іванівського чоловічого монастиря, що, за припущенням деяких вчених, знаходився неподалік, побачили нещасного та привели до тями. Але замість глибокої рани на тілі дружинника залишився лише рубець. Усе вмить загоїлося. Про своє дивне оздоровлення чоловік повідомив князю, який незабаром прибув до чудесної криниці.

Таких легенд на свято Івана Хрестителя біля Духової криниці можна почути ще чимало. Священики нічого не заперечують, кажуть, що то не вода сама допомагає, а тільки щира молитва та велика віра, які можуть і гори зрушити. Наразі церква визнала це місце відпустовим. “Зранку тут відправляється Служба Божа, ми молимося за здоров’я усіх присутніх, їхніх родичів та близьких, – отець Богдан Курилів, декан Єзупільського деканату УГКЦ.

Велелюдні прощі відбувались в урочищі до 1944 року. Згодом в радянські атеїстичні часи криничка була занедбана, але люди все одно ходили і брали звідси воду. На початку 1990-их слава Духової Криниці відродилася. Силами місцевої влади та прочан тут було зроблені сходи, споруджена сцена. У 2000 році до каплиці, що знаходиться біля чудодійного джерела прикарпатський митець Василь Стефурак написав ікону “Богородиця Духової Криниці”, до якої зараз моляться тисячі прочан.

Окрім цього, щороку 7 липня біля криниці відбувається фестиваль релігійної пісні “Духова Криниця”, на якому виступають церковні хори, аматорські колективи та співаки з Прикарпаття.

Галина ПЛУГАТОР, м. Коломия

Leave a comment