Духова Криниця — духовна криця

Живе в Івано-Франківську гарна талановита родина, яка трепетно береже у пам’яті розповідь про свого прадіда, який зримо бачив явлення Матері Божої біля криниці Святого Духа поблизу Сільця, праворуч траси на Галич. Раптова поява прекрасної юної жінки, яка мовби виринула з дощу (саме йшов дощ), настільки здивувала і захопила, що чоловік не знайшов нічого іншого, як запитати: «Звідки є Пані?». Можна знайти у такому питанні резон. Оскільки прекрасна Пані не могла бути ні з Сільця, ні з Галича чи Станіслава. Вона була одягнена не так, як на той час одягалися селянки чи міщанки. Врода, одяг її, погляд і поява — усе було неземним, випромінювало світло.
У відповідь пролунала збагненно і незбагненно, реально і містично: «З цілого світу!» Що мала на увазі світлоносна Пані? Чи під словом «світу» треба розуміти Всесвіт? Чи те, що Вона є Матір’ю світу, тобто нашої планети?
На жаль, книжечка-брошурка, яку можна купити у місцевій церкві, де від вологи прогнила підлога, не розповідає про цей факт. Ідеться про зцілення від сліпоти юної дівчини…

Можливо, були й інші зцілення. Безперечно, що вони відбуваються і досі. Було б добре, якби на цю публікацію відгукнулися ті, хто має схожі факти. Не можна сказати, що Духова Криниця повністю позбавлена людської опіки. Наприклад, в належному стані підтримується пам’ятник біля траси на Галич і навіть заасфальтовано маленьку ділянку дороги, яка тривалий час була перетворена на кілька величезних ям, котрі неможливо було об’їхати, не завдавши шкоди автомобілеві. Але сама дорога через поле до Криниці досі погана. Потрібно було б бодай пустити грейдер, щоб вирівняв ту ділянку, що ближча до Криниці. Оскільки через надлишок вологи вона часто стає малопрохідною.

І, звичайно, оптимальний варіант — за кошти місцевих бюджетів заасфальтувати отих півтора кілометра шляху до нашого Галицького Люрду. До збирання коштів могли б долучитися і ті, хто сюди  приїздить, щоб набрати води з цілющого джерела. Тільки варто це організувати. Доцільно відкрити спеціальний фонд для побудови церкви (її треба зводити на горбі, а не поруч із старою), а також для впорядкування території, як це ми робимо, коли збираємо кошти на будівництво пам’ятників видатним людям.
Якби у церквах, через пресу, радіо і телебачення було оголошено про збір коштів на впорядкування Духової Криниці, якби відповідні листи були надіслані бізнесменам, ми, безперечно, зробили б велику справу. Адже і нині сюди приїздять на автомобілях із Тернополя, Львова і навіть зі столиці.
А Мати Божа, благословивши людські старання, можливо, подарує нам Свої наступні численні ласки.
Емілія ТУРКОВСЬКА, м. Івано-Франківськ