Духів день і Духова Криниця

Другий день свята П’ятидесятниці у церковній традиції присвячений третій особі Пресвятої Трійці, а саме Святому Духові. Духів день (так його називають у народі) завжди випадає на понеділок, але церква рекомендує відвідати як вечірнє, так і ранкове богослужіння. У цей день обов’язково потрібно знайти час для того, щоб прочитати молитву Святому Духу – звернутися до нього з проханням про його дари. Найбільш поширена молитва така:

Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що перебуваєш скрізь і все наповняєш, Скарбе благ і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.

Що ми знаємо про Святого духа, окрім того, що Він є третьою Божою особою. Як сказано у Символі Віри: «Вірую… І в Духа Святого, Господа Животворчого, що від Отця походить, що з Отцем і з Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через пророків…» Дух Святий – це Дух Утішитель і Дух Істини, Дух Милосердя й Богопізнання, Дух Любові та Правди. Зішесття на людину повноти благодаті Всесвятого Духа – найвищий щабель розвитку віри. 

Отець, Син і Дух – Триєдині. Але на кожному етапі сходження віруючої людини щаблями вдосконалення в її  житі домінує спочатку Отець, далі Син, і, нарешті, Дух Святий. Цей розвиток простежується уже в самій історії Церкви від початку її заснування, від перших людей віри – Адама і Єви.

У перший період відродження віри – період Авраама, Ісака та Якова – акцент робиться на вірі в Єдиного Бога, і домінує в цей час проповідь саме про Отця. В другий період – період Мойсея та пророків – ми бачимо уже явний ріст, явну зміну акцентів, і головним у пророцтвах стає проповідь про Сина. З приходом на землю Бога Сина у плоті – Ісуса Христа, в усій повноті розкривається таємниця Духа. 

Аналогічна картина показується і в житті кожної окремої людини віри. Перший крок сходження щаблями вдосконалення до Божого Царства– є віра, Бог Отець. На цьому фундаменті будується усе життя християнина. Без віри догодити Богові неможливо: «Вірою спасетесь…» (Перше послання апостола Петра, 1.9).

На початку це віра догматична, розумова, за святим Кирилом Єрусалимським вона стосується «погодження душі». Але віра без діл – мертва (Соборне послання апостола Якова, 2.17). Тому постає наступний етап – «всиновлення» віри, Бог Син: здійснення, реалізація, втілення в життя віри смиренної, що чинна любов’ю. 

І ось, коли віра ця возноситься в людині на небесні висоти не просто віри уже, але довіри, коли серце відкривається у щирому самозреченні – тоді й сходить згори Дух Святий, наступає період одухотворення, оспівування та розповсюдження віри правдивої. Тоді посилає Син від Отця в серце людини «благодать на благодать», і являється в повноті оте духовне «народження згори», про яке казав Ісус Никодимові: «По правді, по правді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства» (Від Івана, 3.3).

І відкривається в серці вірному благословенне джерело «води живої, що тече в життя вічне» (Від Івана, 4.14). А затим і «ріки живої води потечуть із утроби його… Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було бо ще Духа на них, не був бо Ісус ще прославлений…» (Від Івана, 7.38-39) 

Тоді молитва уст і розуму переходить на вищий рівень – молитви серця. І не ми вже говоримо, але Дух Святий промовляє нашими устами. Тоді ми вже не земні, а небесні, не тілесні, а духовні.  І не ми вже молимось, а молиться за нас Дух Святий. І духовне осяяння стає духовним відчуттям, сягаючи найвищого містичного досвіду Божественної реальності – духовного чуття та неземного богоспоглядання. 

В Україні на Духів день освячували криниці та колодязі – так з них виганяли мавок, русалок та іншу нечисть, яка, як вірили люди, ховалася саме тут. Після служби в церкві для цього організовувався спеціальний хресний хід. Крім того, було прийнято окропляти святою водою житло і двори. Як і на Трійцю, в цей день не рекомендується ходити на річку, особливо наодинці. Слов’яни вважали, що на цьому тижні прокидаються мавки і русалки, які можуть погубити християнську душу.

Нам видається, що місцевість біля Духової Криниці має до цього дня безпосереднє відношення. На Трійцю галичани мали багато побожних справ. Вони молилися на полях, біля хрестів і капличок, здійснювали хресні ходи до могил борцям за волю України. Другий день свят був трохи «розвантажений» у цьому плані, тому вони більшу увагу могли приділити власне Третій Божій особі – Святому Духову. Коли церква ще у другій половині ХІХ століття дозволила біля Духової Криниці відправляти Святу Літургію два рази у рік, то напрошується висновок, що другим днем був саме Духів день. І хоча ця традиція більше збереглася у Православній церкві, ми також її свого часу дотримувались.

У цей день люди вірили, що заглядаючи в воду, можна було побачити свою долю. Якщо походити по траві босоніж, можна забезпечити собі здоров’я на весь рік. Якщо у цей день прикласти вухо до землі, вона вкаже місце, де заритий скарб. А ще у Духів день сушили лікарські трави, зібрані на Трійцю. Вважається, що так вони отримають особливу силу і їх слід зберігати за іконами.

Тож приїжджайте до Духової Криниці частіше і не тільки на Духів день, Івана Купала чи великі свята. Тут вам раді завжди. Нехай Дух Святий надихає вас на божественні слова і справи. Адже Дух – це джерельна доброта і джерело добра. Дух Святий діє в Ангельських Небесних Силах, Він діє в отцях і пророках, та в учнях Христових. Прийшов Дух Святий після Христа, щоб не залишити нас сиротами і заснував Новозавітню Церкву. Нехай Святий Дух потішить вас усіх спасінням, великою любов’ю до Святої Тройці, пошаною та християнською любов’ю один до одного, нехай наповнить наш розум ясністю пізнання і нехай же буде вічна слава Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.

Підготував Іван ДРАБЧУК