Невидима сила Духової Криниці

Я дякую Богові за те, що маю можливість майже кожної неділі бувати біля Духової Криниці. До цього місця мене тягнуло ще з дитинства і завжди хотілося розгадати його таємницю. Адже у ньому було і є щось незбагненне. Один чоловік розповідав, що коли він із своїми помічниками чистили джерело, то наткнулися на великий камінь. Як вони його підняли, вода почала бити набагато потужніше. В паніці вони заклали камінь назад і усе стало на свої місця. Інколи, коли я заглядаю у глибину Духової Криниці мене проймає бажання знайти і підняти той камінь. Зрештою, з пошуком проблем не буде, його видно неозброєним оком. Але постає інше запитання: чи варто це робити?

Вода у джерелі знайшла свій рівень, вона своєю незворушністю навіть не видає того, що десь там із надр землі б’є джерело. Я, вдивляючись у нього, відчуваю якийсь внутрішній спокій. Таким як ця вода у житті бути непросто. Життя підносить нам багато проблем та перешкод і люди змушені на них реагувати. А вона струмить так непомітно і тільки спів та хлюпотіння її при витіканні із крана, заставляє нас збагнути не тишу, а швидкоплинність життя.

Зараз біля джерела є можливість відпочити, подумати про вічне. Зрештою такі місця ніби й створені для цього. Хіба що наплив людей може нас від цього трохи відволікти. Їх тут буває доволі багато. Я інколи, сидячи на лавочці, задумуюсь, що приводить людей до криниці? Людей різних, схвильованих і байдужих, спокійних і заклопотаних, які завдяки якимось життєвим обставинам опиняються тут.

Біля криниці Божа присутність відчувається у всьому: у природі, у зведених людьми спорудах, у молитві, яку тут хочеться молити. У багатьох людей, які сюди прибувають є чимало життєвих проблем і це місце, ніби остання інстанція у довгому життєвому ланцюжку, яке потрібно відвідати і щось, саме тут, у Бога попросити. Звичайно не всі прибувають сюди з вірою. Є багато випадкових людей. Однак Бог – це прихований випадок і може саме Він провадить їх сюди.

Інколи у мене складається враження, що тут панують зовсім інші закони. Людська суєта відходить на інший план, у серці не залишається місця для тривог. А що душа? А душі тут легко, бо Бог поруч. Він може просто подати нам руку, якщо б ми захотіли простягнути свою до Нього. Я тут так і роблю, і у всьому відчуваю Божу підтримку. Якось я був біля Духової Криниці у грозу. І тут зовсім не було лячно, хоча гриміли громи і недалеко били блискавки. Але я знав, що Господь не допустить нічого поганого, а якщо допустить, то на все Його воля.

Духова Криниця, як твердять дослідники, одне із місць сили: сили землі, сили води, сили сонця. Саме тому звідси не можна поїхати немічним. Зрештою слабким може бути наше тіло, а дух завжди повинен залишатися бадьорим і піднесеним, особливо після відвідин таких місць. Я ніколи не їду сюди з якоюсь конкретною метою. Я їду просто так, бо якась невидима сила спрямовує мене сюди знову і знову. Тут я ніби заряджаюся енергією для творчості і життєдайною силою для здійснення нових справ. А ще мені просто добре після відвідин Духової Криниці. І на світ після цього я дивлюся зовсім іншими очима.

Іван ДРАБЧУК

Leave a comment