Як вода з Духової Криниці помогла прозріти

Свого часу я записав чимало фактів зцілення людей водою з Духової Криниці. Усі вони поміщені у книзі про це чудодійне джерело. Потім я ще чув такі історії, але їх не фіксував, бо думав, що це мають робити ті люди, хто за цією місциною доглядає. Спеціально для цього я зробив Книгу відгуків, де вони (факти) мали б записуватися. Однак ця історія, яку я нещодавно почув біля джерела мене схвилювала до глибини душі. Розповів її Михайло Бабич з Єзуполя, який чергував тоді у церковці.

28 травня цього року, у суботу, приїхав до криниці на автомобілі один чоловік. Він помолився у церковці, а потім носив воду до сцени, де стояло авто. Коли вже збирався їхати, то щось задумався і підійшов до чергового. Він сказав: я хочу вам розказати одну історію, але ви все одно мені не повірите». І почав розповідати…

«Три роки тому я поїхав в Одесу в інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В. Філатова, бо був майже повністю осліп. Лікарі сказали, що я видіти не буду, бо хвороба ця невиліковна і відправили мене назад додому. Я був у страшному розпачі і не знав, що робити. Я вже старший чоловік, але пригадав собі, що колись давно, я їздив до цієї криниці ще за Союзу. Тоді тут ще нічого не було, тільки джерело. Потім, коли мені було двадцять шість років я попав в аварію і багато часу лікувався. Коли стало легше на ноги і я почав знову ходити, поступово втрачав зір.

Коли я вже майже нічого не бачив, чомусь згадав про цю криницю, до якої колись приїжджав. Я пам’ятав, що її вода помагає на очі. Сам поїхати до неї я не міг, тому поросив брата, щоб він привіз мені води. Три роки брат час від часу їздив до Духової Криниці і привозив мені воду, якою я промивав очі, робив примочки і потрохи пив. Так я почав прозрівати і, як бачите, вже нині сам зміг приїхати до кринички по воду.

Але це ще не вся історія. Коли я почав бачити, то знову звернувся до окулістів, але уже в Івано-Франківську. Чи це був збіг, але ту я побачив того лікаря з Одеси, який сказав, що я бачити не буду. Сам лікар був дуже здивований таким фактом і сам хотів поїхати до цієї Криниці. Казали, що він навіть взяв воду з собою, щоб зробити аналіз, що знати що у ній є. Їх результати мені невідомі, але це я чув.

Відколи я прозрів, то час від часу приїжджаю сюди по водицю і всіх, у кого є проблеми з очима раджу її споживати і промивати очі цією святою водою. Те, що вода помічна, я сам переконався на власному прикладі».

Ось така історія. Я її переповів не зі слів очевидця, а так як мені розповів М.Бабич. Він також був схвильований цією розповіддю, що навіть забув запитати ім’я та прізвища того чоловіка. Хоча за мовою сказав, що він десь з гір, можливо, що з Верховини. Він вірить, що колись із ним ще зустрінеться і запитає, хто він. Можливо, що він сам відгукнеться, прочитавши цю статтю в часописі.

Але я не чекаючи, на уточнення (на це може піти багато часу) вирішив написати цю історію до «Нової Зорі», бо знаю, що людей із проблемами зору у нас дуже багато і не завжди є можливість звернутися до лікарів. А коли у вашому серці є віра, то ви можете приїхати до Духової Криниці і набрати собі води та зцілитися. «Вір і віра тебе спасе» – записано у Святому Письмі, а свята вода є матеріальним посередником нашої духовності. Заодно звертаються до прочан, які відвідують Духову Криницю: якщо маєте факти зцілення її водою, запишіть їх або зв’яжіться з автором цих рядків.

Подав Іван ДРАБЧУК