Виніс Плащаниці до Гробу Господнього на Духовій Криниці

У Велику (Страсну) П’ятницю, яка цьогоріч випала на 26 квітня,  у кожному храмі здійснюється обряд винесення Плащаниці, який супроводжується зворушливими наспівами і глибокими змістом гімнами та стихирами. У цей день Церква Христова згадує засудження Господа Ісуса Христа, Його страждання, розп’яття на Хресті, смерть і покладання Його тіла в гріб. У нашому народі свята плащаниця користується справді вели­ким почитанням і любов’ю. Зауважимо, що у кожному селі плащаницю тричі обносять церкву, а вже після цього виставляють для поклоніння у храмі.

Однак є у нашому краї місце, яке облаштоване саме як Гріб Господній. Це 14 стація хресної дороги біля Духової Криниці – відомого відпустового місця Івано-Франківської Митрополії УГКЦ. Кілька років тому символічний Гріб Господній освятив Преосвященний Владика Володимир Війтишин. З того часу у Страсну п’ятницю вірні на чолі із місцевим священиком Миколою Кудловським виносять плащаницю.

Оскільки відстань від церковці Івана Хрестителя до Господнього Гробу становить кілька сотень метрів немає потреби обходити тричі цю споруду. Із церковці Івана Хрестителя  у визначений час  (про нього було повідомлено на сайті Духової Криниці)  процесія вирушила до святині.  Чоловіки несли плащаницю, яку розмістили у гробі. Тут усі присутні спільно молитися, згадуючи муки і смерть Господа нашого Ісуса Христа задля нашого спасіння.

Отець Микола виголосив коротку промову, наголосивши,  що «фізичні і духовні муки  поєдналися в житті  Ісуса задля нас. Він хоче нашого прозріння, Він хоче навернути нам ласку Божу, щоб ми її могли оцінити, прийняти і дорожити нею. І якщо будемо зустрічати у нашому житті терпіння, ми не можемо нарікати на них. Бо бачимо, що Ісус Христос добровільно бере ці терпіння на себе, щоб нас скріпити у житті».

Треба сказати, що більшість  вірних дотримується у Велику п’ятницю повного посту і приступає натще до святої плаща­ниці, наче до святого причастя. До неї приходять не инакше, як на колінах. Поклоніння святій плащаниці і її цілування для наших вірних це справді глибоке духовне переживання і нагода відновити свою віру в Христа й любов до Господа, що з любови до нас помер на хресті. А сама обстановка Гробу Господнього на Духовій Криниці, кам’яна домівка, тьмяне світло рукотворної печери створюють неповторну ауру і ніби переносять присутніх у далекі часи античності.

Іван ДРАБЧУК