Духова криниця

Траса Івано-Франківськ – Львів. На 12 кілометрі за Івано-Франківськом всі проминають великий щит, який запрошує відвідати відпустове місце Галичан, відоме з ХІІ століття – Духову Криницю. Більшість їде далі, а хто все ж завітає, хоча б на 5 хвилин сюди – неодноразово повернеться сюди знову. То що ж за феномен приховує це відкрите для всіх, і, водночас, таємниче місце?

 

 

МІСЦЕ ЗНАХОДЖЕННЯ

ВКАЗІВНИК НА ТРАСІ

Духова Криниця розташована за 15 км від Івано-Франківська, обабіч траси Івано-Франківськ-Галич. Територіально відноситься до села Єзупіль, Тисменицького району, Івано-Франківської області. Безпосередньо до Духової криниці ведуть дві ґрунтові дороги, загальна протяжність – 3 км (дорога від траси), 2 км (дорога з Сільця). Остання прогортається від снігу у зимовий час та регулярно впорядковується у інші пори року. Тому, проблем із під’їздом автомобілем немає. Впевнений Ви не пошкодуєте, завітавши сюди.

ОВІЯНА ЛЕГЕНДАМИ
Так вже склалося, що ми добре пам’ятаємо події, які трапилися з нами, чи про які розповіли нам родичі, чи знайомі. Однак, людська пам’ять має властивість забувати деталі, папери з фактами горіти і зникати у глибині століть. Саме тоді до нас приходять легенди. Вони наче ті дороговкази в тумані дають нам напрямок до пошуків реальності, водночас, привідкриваючи двері реального, але невидимого для нас, світу. А далі вже повинна запрацювати наша віра, і духом можемо відчути Божу присутність тут.
Духова криниця, що знаходиться на межі Тисменицького та Галицького районів Івано-Франківської області є якраз тим місцем, основну інформацію про яке, ми знаходимо саме в легендах. Їх відомо більше десятка. Вони різні, та є у них спільне – всі вони доводять до читачів повідомлення про чудодійність, особливість Духової Криниці. Про Божу присутність у цьому місці споконвіків і до нашого часу, про чудесні зцілення за заступництвом Матінки Божої і про незбагненну силу води, що на протязі декількох століть витікає з криниці, впадає у потічок Вишнівець та через декілька десятків метрів знову ховається у землю. Все це, у поєднанні з прекрасної місцевістю – з однієї сторони пахучі поля, з іншої – легкий вітерець доносить сюди прохолоду лісу, який починається за декілька десятків метрів звідси, а також загадковою назвою «Духова», що на місцевому діалекті означає «Духовна» створює фантастичне враження!

САМЕ ДЖЕРЕЛО з статуєю Матері Божої. Сюди приїжджають і вдень і вночі

Найдавніші легенди про Духову Криницю розповідають, що це джерело несподівано забило на свято Різдва Івана Хрестителя і било потужним фонтаном. Спочатку люди хотіли засипати його, але вражені його силою, схаменулись. Інша легенда така: „Дуже давно жила в сусідньому селі вдова, у якої ріс син — вродливий та розумний юнак. Однак він був сліпим від народження. Жінка ревно молилася і благала Бога зглянутися на її дитину. Якось, повертаючись під вечір з лісу, зупинилась вона біля джерела напитися води. Раптом їй почувся голос Матері Божої: „Якщо хочеш, щоб син твій бачив, приведи його вдосвіта на це місце і промий очі джерельною водою”. Дуже здивувалася жінка, проте наступного дня, а було це 7 липня, на свято Івана, поспішила з сином до джерела. До схід сонця набрала води, вмила сина, і той враз прозрів. Радості обох не було меж. Звістка про це швидко розійшлася навколо, і стали люди приходити до джерела, вірячи, що його вода помічна”.
„Колись в давнину, коли на край напали монголо-татари біля Духової Криниці сталося дивовижне зцілення одного воїна з дружини галицького князя.
Якось у сутичці з передовим загоном ворога загинули два його побратими, а він, хоча и був тяжко поранений, помчав на кош до Галича, щоб попередити князя про небезпеку. 3 передпліччя його текла кров і по дорозі він втратив її чимало. Коли під ним упав загнаний кінь, воїн скотився у придолинок і, ідчувши страшенний біль, втратив свідомість.
Потім було видіння чи з’ява. Осяяна яскравим сяйвом постать жінки наблизилась до нього і скропила його глибоку рану краплинами води, яку набрала з недалекого джерела…
Привели до тями дружинника ченці, які мешкали недалеко. На свое здивування воїн вдчув у собі сили, а коли поглянув на рану, з якої ще недавно текла кров, то побачив загоений рубець.
Щодуху рванув він до столиці, бо згадав, чого їхав. Князь Данило вислухав воїна і дуже здивувався його чудесному зціленню. Звістка про це чудо швидко поширилась між галичанами, і почали їхати до того джерела люди з далеких і близьких околиць. Кажуть, що і сам князь Данило Галицький нерідко бував біля цеї криниці».

ІСТОРІЯ ДУХОВОЇ КРИНИЦІ

Багато що змінилося тут за століття, але Дух Святий це місце ніколи не залишав

Як зазначає у своїй праці Іван Драбчук це місце використовувалося як культове ще за язичницьких часів. З легенд ми дізнаємося, що Духова криниця була відома вже за часів Галицько-Волинської Держави. За деякими гіпотезами, Святоіванівський монастир, про який згадує «Літопис Руський» в 1189 році знаходився саме тут. Точніші історичні дані знаходимо у ХІХ- на початку ХХ століть. В той час біля цього джерела була каплиця Св. Івана Хрестителя, збудована в 1878 році. Місцеві мешканці згадують, як перед храмовим святом вдосвіта приходили сюди, щоб прикрасити храм. Плели вінок з барвінку, заквітчували його польовими маками, братчиками, волошками, ромашками. На жаль, за часів радянської влади у 1944 році каплицю знищили та зробили все можливе для знищення та забуття криниці. В 1970-х роках навіть заборонили місцевим ходити туди. Та ніяка людина не може зупинити силу Божу. І, не може забутися стежка до храму! Ще до розвалу СРСР, у 1990 році було розчищене джерело, а сьомого липня того ж року, вперше за довгий час, було відправлено тут Божественну Літургію та відбулося освячення води в джерелі. А наступного року тут вже стояла церква Св. Івана Хрестителя. Так почалося відродження цього чудового місця.

СУЧАСНІСТЬ ДУХОВОЇ КРИНИЦІ

Храм, збудований у 1991 році

Не здивуйтеся, якщо Ви приїдете якось сюди з цим описом і не впізнаєте Духову криницю. Боже Проведіння та любов до цього фантастичного місця мешканців сусідніх Сільця та Єзуполя (до складу останнього і відноситься територіально храм (вулиця С.Бандери, 172)) робить здавалося б неможливе у час нинішніх економічних та духовних потрясінь. З року в рік комплекс навколо розширюється та гарніє. Уже минає 20 років, як збудовано церкву Св. Івана Хрестителя (хатнього типу).

В храмі завжди затишно, чисто і радісно

Вже більше 10 років над престолом храму є чудова храмова ікона, написана Івано-Франківським художником Володимиром Стефураком у 2000 році. Також ми привикли, що над джерелом є прекрасна статуя Матері Божої, доглянуті доріжки. Та не зупиняється розвиток на цьому.

У 2010 році на храмі встановлено меморіальну дошку Памву Беринді – уродженцю Єзуполя, який став одним із найвідоміших друкарів, літераторів Середньовіччя на Галицьких теренах. До речі, це передостанній монумент, зроблений за кошт мецената-патріота Володимира Войцюка, який важко працюючи за межами України майже всі свої кошти вкладав у встановлення монументів видатним людям Прикарпаття в Івано-Франківську та рідному Єзуполі.

Також на пагорбі встановлену ще одну скульптуру Матері Божої з Ісусиком (скульптор І.Семак). В цьому ж році збудовано велику багатопрофільну сцену, висаджено 6000 хвойних дерев, а на 2011 рік планується упорядкування дитячого майданчика та роз’єднання джерела на декілька потоків, для зручності приїжджих та мінімалізації черг до води у вихідні дні, коли особливо багато бажаючих приїздить сюди.

А який тут захід сонця!!!

P.S. Сьогодні знову приїхав туди. Сам перестаю пізнавати. Будується нова паркова для автомобілів, велика купіль. А напередодні під час роботи трактора – виявлене нове джерело (може відгалуження основного). Вже планується його підключити для загального доступу людей. А ще, дізнався від наглядача, що за 1 км є ще одне джерело, а вода в Духовій криниці витікає з глибини 270-320 м. Іще вперше пішов у ліс. Нагадує гірський – темний, дрімучий, особливий.